Андрій Полтавський

Привіт, мене звати Андрій Полтавський. Минулого року я прочитав 365 книжок. Цього року планую прочитати 366.

Досвід: урбаніст великих та маленьких міст, фотограф.

Хоббі: читання книг, написання коментарів у facebook

Книг багато не буває. Але не всі книги одинаково корисні. Деякі книги надихать, а деякі засмучують. Моя перша доленосна книга – це “Вечори на хуторі біля Диканьки” Миколи Гоголя. Автор особисто підписав її мені )

Книги змінюють життя, що не буде вороття.

Народна мудрість

Які млосногарячі ті години, коли полудень сяє серед тиші й спеки, і блакитний, незмірний океан, жагучим куполом схилившись над землею, здається, заснув, весь потонувши в млості, пригортаючи й стискаючи прекрасну в ніжних обіймах своїх! На ньому ні хмаринки. В полі ні звуку. Все начебто вимерло; вгорі тільки в небесній глибині тремтить жайворонок, і срібні пісні летять повітряними сходами на закохану землю, та зрідка кигикання чайки чи дзвінкий голос перепела пролунає в степу.

Підпис до фото

Ліниво й бездумно, ніби гуляючи без мети, стоять підхмарні дуби, і сліпучі удари сонячного проміння запалюють цілі мальовничі маси листя, кидаючи на інші темну, як ніч, тінь, на яку тільки при великому вітрі бризкає золото. Смарагди, топази, яхонти ефірних комах сиплються над барвистими городами, обрамованими стрункими соняшниками. Сірі скирти сіна й золоті снопи хліба табором розташовуються в полі й кочують по його безкрайності. Нагнулись від ваги плодів розлогі віти черешень, слив, яблунь, груш; небо, його чисте дзеркало — ріка в зелених, гордо піднятих рамах…