Я не звик багато писати і це, мабуть, мій перший блог. Тому просто розповім, що я робив останнім часом і як по-новому відкрив Полтаву, в якій прожив майже 40 років. А ще – як поєднав на перший погляд непоєднувані речі – спорт і будівництво.

Будівництво. Рекорд. Екологія

Спершу, чим би хотілося похизуватися (хоча й не дуже це люблю, але) – разом із командою, будівельною фірмою, яку я очолюю, збудували найбільшу дахову сонячну електростанцію на Полтавщині. На це пішло 9 місяців кропіткої щоденної роботи. Конструкція змонтована майже всуціль вручну. Більшість матеріалів – нашого, українського виробництва. Так-так, підтримуємо своє не тільки галсами, а й грошима та податками. Наша сонячна станція збереже атмосферу області від викидів 100 тонн парникових газів щороку. А в глобальному розумінні – наближає Україну та наше місто до енергонезалежності та європейських стандартів чистоти.

Для любителів цифр і «матчастини», що ми використали при будівництві:

  • понад 1500 сонячних панелей;
  • 0.5 МВт — потужність;
  • 3 км тримальних профілей;
  • 11 км кабелю;
  • 6 інверторів.

Звучить красиво, але справжній масштаб видно з висоти. Оцініть самі:

* Понад 1500 сонячних панелей* 0.5 МВт — потужність* 3 км тримальних профілей* 11 км кабелю* 6 інверторівЯк і…

Опубліковано Антон Ярмолюк Середа, 2 вересня 2020 р.

Спорт. Скандинавська ходьба. Європейський досвід

У спорті я не чужий. Усе дитинство, юність і молодість пройшли в тренуваннях, змаганнях і виїздах. Якщо весь більш як 20 річний досвід у спорті коротко зобразити, то він мав би десь такий виглядав: вихованець, майстер спорту з боксу, міжнародна кар’єра, тренер, директор ДЮСШ №4 «Аскон».

Про «Аскон» розкажу детальніше, адже там частинка моєї душі. За роки роботи тренером і директором був наставником більш як для 1,5 тисяч учнів. Виховав 3 майстрів спорту. Зміг збільшити штат до 32 тренерів. Як показник ефективної роботи – кількість вихованців школи зросла втричі – до 720 дітей. Допоміг у становленні зірки світового боксу Олександра Хижняка. Того самого, чиє ім’я зараз лунає на весь світ, а люди навіть з Америки та Австралії знають про Полтаву.

Потім я організував підприємство. Ми працювали у сфері будівництва та виробництва, росли й розвивалися. Побудували низку спортивних об’єктів, дитячих майданчиків. За якість виконаної роботи мені ніколи не доводилося червоніти. Разом із сім’єю та сином часто по вихідних граємося на одному з таких майданчиків.

Ну і вишенька на торті – скандинавська ходьба в Полтаві.

Чесно, я до останнього вважав це авантюрою. Так, у Європі всуціль люди займаються цим видом активності. Багато людей літнього віку гуляють у парках і скверах з палицями. Але не ціпками, а спортивними палицями – для ходьби! Але ж можна дорікнути, що нашому місту цей спорт чужий, що полтавці не знайомі з такою ходьбою, що будуть глузувати з палиць…

Можна було довго вагатися, але я спробував. Бо сам приєднався до руху спортивної ходьби. Що сказати – мені «зайшло». Я, як і раніше, тренуюсь у залі, інколи боксую, інколи бігаю. Але після важкого робочого дня походити між дерев і розвантажити мозок – це безцінно))

До того ж, у Полтаві вже були ентузіасти. Це інструктор Сергій Потсернак і з десяток людей що збиралися й займалися ходьбою. Я долучився до них. Ось так, між прогулянками, я викладав їм своє бачення розвитку скандинавської ходьби, загалом розвитку спорту, інфраструктури. Не те, щоб я був оратором, але люди підхопили мої думки і довірили бути президентом клубу спортивної ходьби в Полтаві. Сказати, що я був вражений і спантеличений – не сказати нічого. Але швидко зрозумів головні потреби:

  • наявність інструктора на кожному заняття, адже не всі знають техніку;
  • налагодити комунікацію між учасниками й усіма охочими, адже дехто тільки дізнається про ходьбу в Полтаві. Треба донести цю інформацію до всіх;
  • палиці. Тут проблема, бо не всі охочі долучитися до скандинавської ходьби вже купили інвентар і часто приходять без палиць. Вимагати з людей щось купувати на страті вважаю неправильним кроком. Тому закупив кількадесят палиць і тепер всі, хто долучається до нас отримують палиці на заняття. Ті, хто після кількох занять зрозуміють і відчують їх користь (повірте, ноги і плечі ще й як відчують), зможуть уже купити палиці під себе – коштують вони порівняно недорого.

І все! Тепер 2-3 рази на тиждень кількадесят людей стабільно приходять на «тусу ЗОЖників»)) Центр, Сади, Дендропарк… де ми тільки не ходили. І це тільки початок.

Поєднати непоєднуване

До чого я вів? Спорт і будівництво – здавалося б, непоєднувані галузі. Але в реальності  така сублімація, навпаки, дозволила максимально розуміти потреби спортивної інфраструктури й зважати на це вже при плануванні об’єктів. По-друге, зі збудованим майданчиком під ключ моя співпраця з тренерами й дітьми не закінчується, а тільки починається. Я запрошую своїх друзів-спортсменів бути тренерами й проводити безкоштовні заняття для всіх охочих дітей!

Можливо, ви помічали завжди заповнений баскетбольний майданчик на Алмазному. За моєї ініціативи, саме там, у звичайному дворі, нашу молодь тренують зірки Супер ліги України з баскетболу. Це гравець збірної Артем Буцький, Роман Новіков (БК “Одеса”), Олександр Рибалка (БК “Запоріжжя”).

Бачити результати своєї роботи у досягненнях дітей – що може бути краще для батька, тренера й підприємця?

Підсумую все дуже коротко. Полтаві потрібні зміни! Ми з вами в змозі це зробити! Своїми силами, наполегливістю, працелюбством, самим бажанням зробити кращим щось одне, невелике, свою галузь. Такі невеликі локальні дії, коли їх підхоплює більшість, стають рушійною силою великих змін. І процес вже незворотній, це я бачу по обличчях полтавців – дітей на спортивних майданчиках і тих, хто не боїться прийти на ходьбу.